Подання прокурора

Блог

Суд, правоохоронні та правозахисні органи України

Орган чи посадова особа можуть оскаржити припис вищестоящому прокуророві, який зобов’язаний розглянути скаргу протягом десяти днів, або до суду.

Письмовий припис про усунення порушень закону вносить прокурор, його заступник органу чи посадовій особі, які допустили порушення, або вищому в порядку підпорядкованості органу, посадовій особі, які правомочні усунути порушення. Його вносять у разі, коли порушення закону має очевидний характер і може завдати суттєвої шкоди інтересам держави, підприємства, установи та організації, а також громадянам, якщо не буде негайно усунуто.

Подання вносять у орган чи посадовій особі, компетенція яких дозволяє вжити реальних заходів щодо усунення порушень закону, причин цих порушень і умов, що їм сприяли. Вимоги прокурора повинні мати лише правову спрямованість і не носити ознак втручання в господарську сферу. Разом з вимогами, спрямованими на усунення причин правопорушень, здебільшого ставлять питання про притягнення винних осіб до дисциплінарної і матеріальної відповідальності.

Постанова прокурора є одним із поширених актів прокурорського реагування, її застосовують не лише у випадках визначення персональної відповідальності. Кримінально-процесуальне законодавство, визначаючи компетенцію прокурора щодо органів дізнання й слідства, передбачає використання постанови для реалізації ним своїх повноважень.

Припис підлягає негайному виконанню, про що повідомляють прокурору.

У ст. 1855 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено адміністративну відповідальність посадової особи за невиконання законних вимог прокурора про проведення перевірки або ревізії діяльності підпорядкованих підприємств, про надання необхідних матеріалів, а також відповідальність посадових осіб і громадян за ухилення від прибуття за викликом прокуратури. Досить схожим з вимогою прокурора є такий акт прокурорського реагування, як вказівка прокурора органам, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство.

Подання ґрунтується на матеріалах прокурорської перевірки, а підставою для його внесення є виявлені факти порушень і, як правило, стосуються групи таких порушень.

Протест прокурора — один із основних правових засобів реагування прокурора на виявлені порушення закону. Протест на правовий акт (наприклад, наказ чи постанову про притягнення особи до дисциплінарної, адміністративної чи матеріальної відповідальності) заявляють у разі, коли той суперечить законові. В ньому міститься вимога про усунення порушення, приведення акта відповідно до чинного законодавства або його відміну. Сферу застосування протесту не обмежено лише правовими актами. Закон передбачає можливість опротестування незаконних дій, щоб припинити їх і поновити порушене право.

Вимога прокурора про надання йому документів і матеріалів, довідок та інформації, а також про проведення перевірок і ревізій є одним із актів прокурорського реагування. Посадові особи та громадяни повинні з’являтися за викликом прокурора (повісткою) й давати пояснення щодо обставин, які з’ясовує прокурорська перевірка.

У разі відхилення протесту або ухилення від його розгляду прокурор може звернутися із заявою до суду про визнання акта незаконним. Заяву до суду може бути подано протягом п’ятнадцяти днів з моменту одержання повідомлення про відхилення протесту або закінчення передбаченого законом строку для його розгляду. Подача такої заяви зупиняє дію правового акта.

Саме постановою прокурор скасовує незаконні, необґрунтовані постанови слідчих і осіб, які проводять дізнання, закриває або зупиняє провадження в кримінальних справах і т. ін.

Подання підлягає негайному розглядові. Не пізніше як у місячний строк має бути вжито відповідних конкретних заходів щодо усунення порушень закону, причин і умов, що їм сприяють, а про наслідки повідомлено прокурору. Нерідко направлені прокурору повідомлення про заходи, що здійснено відповідно до вимог подання, є звичайними бюрократичними відписками. Для того, щоб звести до мінімуму формалізм у реагуванні на подання, прокурори аналізують повідомлення й у разі потреби порушують питання про персональну відповідальність винних посадових осіб, які не належним чином відреагували на виявлені прокурором порушення. У ст. 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено можливість накладання штрафу за залишення посадовою особою без розгляду чи несвоєчасний розгляд подання, протесту чи припису прокурора.

Зазначені обставини дозволяють прокурору дійти обґрунтованого рішення щодо наявності підстав для внесення апеляційного подання. Невжиття прокурором заходів реагування відповідно до вимог КПК, на незаконні судові рішення розцінюється як неналежне виконання ним службових обов’язків.

Протягом строків на оскарження судових рішень, які не набрали законної сили, державний обвинувач має знайомитися з матеріалами судового слідства, апеляціями та скаргами інших учасників процесу. За наявності підстав він зобов’язаний подавати письмові зауваження на заперечення та протокол судового засідання та на апеляційні скарги, вносити документи прокурорського реагування на кожне незаконне судове рішення (п.п. 4.6, 4.7 наказу Генерального прокурора України № 3 гн від 30.03.04 р.).

Ст. 355 КПК передбачає, що подання прокурора на вирок, постанову або ухвалу суду до початку розгляду справи в апеляційному суді може бути відкликано особою, яка подала апеляцію, тобто прокурором, який підтримував обвинувачення, або тим, який затвердив обвинувальний висновок.

При ознайомленні з протоколом судового засідання прокурор повинен звернути увагу на правильність вирішення питань, які виникали під час судового розгляду, а також додержання правил проведення судових дій: допитів, огляду речових доказів, призначення та проведення експертизи, огляду місця події та інших слідчих дій.

Не пізніше ніж наступного дня після розгляду судом кримінальної справи державний обвинувач зобов’язаний інформувати керівника прокуратури чи його заступника довідкою про результати її розгляду. Копія довідки направляється до прокуратури вищого рівня для перевірки законності прийнятих у справі рішень.

При розгляді справи в касаційній інстанції прокурор повинен сприяти виконанню вимог закону про всебічний повний та об’єктивний розгляд справи і ухваленню законного і обґрунтованого рішення.

Якщо по справі надійшла апеляційна скарга, то прокурор при підготовці апеляційного подання має враховувати докази, які наведені у скарзі.

Зазначені положення конкретизовані у ст. 384 КПК, відповідно до якої касаційні подання на вироки, ухвали і постанови апеляційного суду, постановлені ним як судом першої інстанції, має право подати прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої чи апеляційної інстанції, чи прокурор, який затвердив обвинувальний висновок. Касаційне подання на вироки, постанови апеляційного суду, постановлені ним в апеляційному порядку має право подавати прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої чи апеляційної інстанції, а також Генеральний прокурор України, та його заступники, прокурор АРК, прокурор області, міст Києва і Севастополя, прирівняні до них прокурори та їх заступники в межах їх повноважень – незалежно від їх участі в розгляді судом першої чи апеляційної інстанції. За чинним КПК (ст. 386) касаційне подання на вироки, ухвали і постанови апеляційного суду, поставлені ним як судом першої інстанції можуть бути подані протягом одного місяця з моменту проголошення вироку чи оголошення ухвали або постанови, які оскаржуються.

Прокурор також має звертати увагу на додержання процесуальних строків, які регламентують судове провадження по кримінальних справах виявляти такі факти і ставити в апеляційному поданні питання про винесення окремих ухвал щодо відповідних суддів, а також звертатися з поданням до регіональної кваліфікаційної комісії суддів загальних судів.

Загальними правовими підставами діяльності прокурора по оскарженню набравших силу вироків, ухвал та постанов суду по кримінальних справах є положення ст. 37 Закону України “Про прокуратуру”: “Право внесення касаційного подання на вирок, ухвалу і постанову судів надається прокурору і заступнику у межах їх компетенції, незалежно від їх участі в розгляді справи в суді першої інстанції. Помічники прокурора, прокурори управлінь і відділів можуть внести касаційні і окремі подання тільки у справах, в розгляді яких вони брали участь.”

Важливим моментом є перевірка законності та обґрунтованості вироку щодо правильності кваліфікації злочину, у вчиненні якого підсудного було визнано винним, відповідності покарання ступеню суспільно небезпечних дій, з врахуванням обставин, які пом’якшують або обтяжують відповідальність засудженого, а також і даних, що характеризують його особистість.

Касаційне подання на вироки і постанови апеляційного суду, постановлені ним в апеляційному порядку, а також районного (міського) міжрайонного судів, військових судів гарнізонів, ухвали апеляційного суду, поставлені щодо цих вироків та постанов, може бути подане протягом шести місяців з моменту набрання ними законної сили.

До касаційної скарги, касаційного подання прокурора, оформлених з порушенням вимог, установлених ст.322 ЦПК, а

Право касаційного оскарження і внесення касаційного подання — це право на порушення провадження в суді касаційної інстанції щодо перевірки законності рішень і ухвал суду, що набрали законної сили суб’єктами права касаційного оскарження і подання.

Новий ЦПК України дещо змінює підходи до об’єкта касації. Згідно з ним в суді касаційної інстанції можна буде оскаржити лише рішення і ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також рішення і ухвали апеляційного суду. Ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також постановлені за результатами їх перегляду ухвали апеляційного суду можуть бути оскаржені у касаційному порядку, якщо вони перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Відповідно до ст. 323 ЦПК касаційна скарга (касаційне подання прокурора) подається через суд першої інстанції, в

У разі пропущення строку на касаційне оскарження з причин, визнаних судом поважними, суд за заявою особи, яка подала скаргу чи подання прокурора, може поновити цей строк, але не більш ніж у межах одного року з дня виникнення права на касаційне оскарження. Про поновлення строку на касаційне оскарження або повернення касаційної скарги, касаційного подання прокурора судом першої інстанції виноситься ухвала (ст.321 ЦПК).

Подання прокурора

Касаційна скарга підписується особою, яка її подає, або її представником; касаційне подання прокурора — прокурором, що його подав. До касаційної скарги, поданої представником, додається довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо в справі немає такого документа. До касаційної скарги, касаційного подання прокурора додаються їх копії з додатковими матеріалами в кількості примірників відповідно до числа осіб, які брали участь у справі (ст.322 ЦПК).

Касаційна скарга, касаційне подання прокурора подається протягом одного місяця з дня проголошення рішення чи ухвали суду апеляційної інстанції або протягом одного року з дня проголошення рішення чи ухвали суду першої інстанції, якщо ці рішення або ухвали не були оскаржені в апеляційному порядку.

Процесуальним законом регламентовані не тільки строки, а й порядок подачі касаційної скарги, касаційного подання прокурора.

Притягнуті чи допущені до процесу сторони і інші особи вправі оскаржити в касаційному порядку рішення і ухвали незалежно від фактичної участі в судовому розгляді.

Право касаційного оскарження і касаційного подання обмежується об’єктом оскарження, яким є: рішення і ухвали, постановлені судом першої інстанції у зв’язку з порушенням ними матеріального чи процесуального права, які не були оскаржені в апеляційному порядку, а також рішення і ухвали, постановлені судом апеляційної інстанції.

Новим ЦПК України право касаційного оскарження надане особам, які не брали участі в справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов’язки.

Судовий представник (адвокат, юрисконсульт тощо) вправі подати касаційну скаргу на рішення, якщо таке повноваження спеціально обумовлено в дорученні, виданому особою, яку він представляє.

— розроблення норм і правил, виконання яких контролює інспекція. Повноваження даного виду, як правило" поля гають у наявності в інспекцій прав готувати різні проекти норм, правил і виносити їх на розгляд відповідного органу управління;

4) нагляд за додержанням законів під час виконання судових рішень у кримінальних справах, а також застосування інших заходів примусового характеру, пов’язаних із обмеженням особистої свободи громадян;

Адміністративний нагляд міліції поділяється на загальний та спеціальний. Загальний адміністративний нагляд — містить нагляд за дотриманням загальнообов’язкових та інших правил. Спеціальний адміністративний нагляд міліції — це нагляд за поведінкою певної категорії осіб. Даний вид нагляду є примусовим заходом і встановлюється за звільненими з місць позбавлення волі відповідно до Закону "Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі" від 1 грудня 1994 р. з внесеними до нього змінами та доповненнями. Закон формулює поняття цього виду адміністративного нагляду як системи "тимчасових примусових профілактичних заходів спостереження і контролю за поведінкою окремих осіб, звільнених з місць позбавлення волі, що здійснюються органами внутрішніх справ". Визначає його завдання: "Адміністративний нагляд встановлюється з метою запобігання вчиненню злочинів окремими особами, звільненими з місць позбавлення волі, і здійснення виховного впливу на них". Цей вид адміністративного нагляду встановлюється лише щодо повнолітніх осіб:

3. Можливість у ході нагляду оцінювати лише законність тієї чи іншої діяльності.

2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом;

Письмовий припис про усунення порушень закону вноситься прокурором, його заступником органові чи посадовій особі, які допустили порушення, або вищому в порядку підпорядкованості органові чи посадовій особі, які правомочні усунути порушення.

1) підтримання державного обвинувачення в суді;

3) нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;

а) засуджених до позбавлення волі за тяжкі, особливо тяжкі злочини або засуджених два і більше разів до позбавлення волі за умисні злочини, якщо під час відбування покарання їх поведінка свідчила, що вони вперто не бажають стати на шлях виправлення і залишаються небезпечними для суспільства;

Необхідно зазначити, що діяльність інспекцій та міліції щодо забезпечення законності і дисципліни у частині застосування ними заходів адміністративного примусу, належить до контрольної (а не до наглядової) діяльності останніх. Тому вірогідніше буде вести мову про контрольно-наглядову діяльність з боку зазначених суб’єктів владних повноважень.

2. Спеціалізований характер, який проявляється в нагляді за дотриманням спеціальних правил.

Прокурорський нагляд — це спосіб забезпечення законності і дисципліни в публічному адмініструванні, який здійснюється під нас виконання функцій прокурора та за рахунок застосування актів реагування прокурора.

1) усунення порушень закону, причин та умов, що їм сприяли;

У разі відхилення подання в цілому чи частково або неповідомлення прокурора про результати розгляду подання, а також якщо подання не вносилося, прокурор може звернутися до суду щодо:

5) припинення незаконних дій чи бездіяльності посадових і службових осіб.

Стаття 23

Нові не набрали чинності редакції статті відсутні.

Колегіальний орган, якому внесено подання, повідомляє про день його розгляду прокурору, який вправі особисто взяти участь у засіданні цього органу.

2) визнання протиправним рішення чи окремих його положень і щодо скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень;

Відповідний прокурор має бути повідомлений про результати розгляду подання та вжиті заходи у визначений ним строк, що обчислюється з дня отримання подання та не може бути меншим 10 днів.

Подання може бути внесено Прем’єр-міністру України, Кабінету Міністрів України, Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, міністерствам та іншим центральним і місцевим органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, військовим частинам, громадським об’єднанням, органам державного нагляду (контролю), посадовим і службовим особам цих органів, підприємствам, установам та організаціям незалежно від форм власності, підпорядкованості чи приналежності, фізичним особам — підприємцям.

4) скасування нормативно-правового акта, окремих його частин або приведення його у відповідність із законом;

Подання — це акт реагування прокурора на виявлені порушення закону з вимогою (вимогами) щодо:

Ст. 23 Про прокуратуру в останній чинній редакції від 1 грудня 2012 року.

1) визнання незаконним нормативно-правового акта відповідного органу повністю чи в окремій його частині;