Судова практика по господарським спорам

Блог

— про набуття та реалізацію права власності на земельні ділянки — 867;

Відповідно до статті 13 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють від імені Українського народу права власника в межах, визначенихКонституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об’єктами права власності народу відповідно до закону. Відповідно достатті 14 Конституції Україниправо власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Аналіз структури вирішених спорів даної категорії та їх динаміки свідчить про тенденцію до збільшення частки розглянутих справ щодо надання земельних ділянок у користування, у тому числі в оренду (з 27,7 % у 2006 році до 30,7 % у 2007 році та 37 % у 2008 році), справ, пов’язаних із самовільним зайняттям земельних ділянок (з 24,4 % у 2007 році до 25,6 % у 2008 році), та зменшенням питомої ваги розглянутих справ з інших спорів. У більшості випадків це спори: про визнання недійсними актів щодо землекористування (з 31,6 % у 2006 році до 28,2 % у 2007 році та 22,2 % у 2008 році); про набуття та реалізацію права власності на земельні ділянки (з 7,4 % у 2007 році до 6,3 % у 2008 році); про припинення прав і вилучення земельних ділянок (з 8,6 % у 2006 році до 7 % у 2007 році та 6,2 % у 2008 році).

З урахуванням визначеного статтею 8 Конституції Українипринципу верховенства права та встановленихстаттею 2 Закону України «Про судоустрій України»завдань суду як державної правозахисної інституції суд, здійснюючи правосуддя у сфері земельних правовідносин, покликаний забезпечити захист гарантованихКонституцією Українита законами України прав і свобод громадянина, інтересів юридичних осіб, суспільства і держави.

Із загальної кількості справ цієї категорії, закінчених провадженням, у 2008 році прийнято 3828 рішень, що на 18 % більше, ніж у 2007 році (3256); їх кількість, у свою чергу, збільшилася на 13 % порівняно з 2006 роком (2878).

Конституцією Українивстановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави; об’єктом права власності Українського народу.

— про захист прав іноземного інвестора — 7;

Враховуючи наведене у статті 47 Закону України «Про судоустрій України»визначення Верховного Суду України як найвищого судового органу в системі судів загальної юрисдикції, що забезпечує однакове застосування законодавства всіма судами загальної юрисдикції, при підготовці даного узагальнення особливу увагу приділено фундаментальним правовим позиціям, викладеним у постановах Верховного Суду України (далі — ВСУ).

Вищий господарський суд україни Узагальнення судової практики розгляду господарськими судами справ у спорах, пов язаних із земельними правовідносинами

— про самовільне зайняття земельних ділянок — 3469;

— про забудову земельної ділянки державної власності — 66;

— про використання земель охоронних зон — 54;

— про надання земельних ділянок у користування, у тому числі в оренду, — 4440;

2. Накоренок В.П. Зміна, розірвання та припинення договору постачання енергетичними ресурсами через придану мережу в Україні // Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/nvnau_pravo/2011_165_2/11nvp.pdf

1. Про благодійництво та благодійні організації: Закон України от 16 вересня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 46. – Ст. 292.

Эрделевский А. Древнейшая из сделок // Закон. – 2001. — № 6. – С. 36-38.

4. Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України: Наказ Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 р. № 296/5 // Офіційний вісник України. – 2012. – № 17. – 7 березня.

5. Сергієнко В.В. Проблеми правового регулювання відносин у сфері теплопостачання // Право і безпека. – 2012. — № 4. — Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/pib/2012_4/PB-4/PB-4_68.pdf

Романец Ю. Обязательство мены в системе гражданских договоров // Закон. – 2001. — № 7. – С. 121-124.

6. Сергієнко В.В. Договір приєднання як джерело регулювання відносин постачання тепловою енергією споживачів // // Право і безпека. – 2012. — № 4. — Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/pib/2012_3/PB-3/PB-3_72.pdf

1. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р. № 436-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 21-22. – Ст. 144.

Аполлонов А., Страунинг Э. Споры, вытекающие из отношений мены и бартера. // Закон. – 2001. — № 6. – С. 74-76.

Судова практика

Гришаев С. Недвижимость как объект договора мены. // Закон. – 2001. — № 6. – С. 31-36.

Простибоженко О. Договір міни. – К. : Вид. Фурса С.Я., 2005. – 124 с.

Захарьина А.В. Договор мены: практ. пособие. – М. : ДИС, 2004. – 128 с.

  • податкової заборгованості, порушення кримінальної справи у Державні податкові інспекції;
  • заборгованості перед іншими контрагентами у Державній виконавчій службі;
  • ухвали про порушення справи про банкротство у Господарському суді;
  • чи не анульовано Свідоцтво платника ПДВ;
  • чи має на балансі нерухоме і рухоме майно та чи не перебуває дане майно у заставі чи під арештом;
  • чи має фактичний статутний капітал;
  • чи знаходиться за місцем реєстрації та на якій підставі;
  • чи не порушено кримінальну справу щодо керівника за фактом перевищення службових обов’язків, фіктивного підприємництва тощо, в органах прокуратури, УДСБЕЗ, ДПІ, суді.

Також вагомим аргументом на користь адвоката або юридичної фірми є те, що витрати по договору про надання юридичних послуг можливо покласти на Відповідача у позовні заяві до Господарського суду.

Щодо послуг адвоката в господарських справах звертайтесь за телефонами: (044) 221-55-41; (067) 917-85-56; (099) 436-21-72;

Більш того, майбутнього партнера (контрагента) досвідчений адвокат обов’язково перевірить на наявність чи відсутність:

Тому, для того щоб уникнути майбутніх негараздів у Вашій діяльності, пропонуємо послугу абонентського обслуговування юридичних осіб.

Звісно ж за умови, якщо укладений договір про надання юридичних послуг, наказ про уповноваження працівника на виконання договору, акт приймання-передачі робіт по наданим юридичним послугам, адвокатський ордер, розрахунок погодинних витрат пов’язаних із виконанням договору про надання юридичної допомоги, відповідає встановленим вимогам.

Вагомим аргументом щодо складання претензії чи позову адвокатом є те, що левова частка сплачених коштів за юридичні послуги, повернеться за рахунок нарахування штрафних санкцій (пені, неустойки, штрафу, 3% річних, інфляційної складової). Але, слід зауважити, що вищезазначені штрафні санкції потрібно прописувати у контрактах, договорах, додаткових угодах тощо. Попередніх проблем можна уникнути, якщо до моменту співпраці із майбутнім партнером (контрагентом), із документами попрацює юрист.

Кваліфіковані юридичні послуги в господарських справах відіграють не останню роль. Адже потрібно грамотно скласти лист, претензію для вжиття заходів досудового врегулювання спору, яке визначено ст. 5 Господарського процесуального кодексу України. На досудове врегулювання часто звертають увагу судді, особливо коли надходить заява чи відзив від боржника щодо того, що вони вперше чують про які-небудь претензії з боку позивача.

Судова практика по господарським спорам

Як показує практика, ці кошти відшкодовуються в повному обсязі в порядку ст. 44 Господарського процесуального кодексу України (наприклад: Постанова Вищого Господарського суду України по справі за № 13/385 від 04.03.2004 року).

Вартість юридичних послуг адвоката, юриста, юридичної фірми чи адвокатського об’єднання, в першу чергу залежить від прогнозованої кількості витрачених людино/годин, складності справи, відстані відряджень, кількості документів, які потрібно опрацювати, зібрання документів, які можуть стати доказами, здійснення відповідних запитів, отримання довідок з відділу статистики, ДПІ, державного реєстратора, виконавчого напису нотаріуса, кількості працівників, яких потрібно задіяти, тощо.

Господарське судочинство розглядає суперечки, що виникли під час підприємницької діяльності, діяльності організацій чи установ. Розрізняють досудове та судове врегулювання господарських справ. При досудовому розгляді пред’являється претензія, по результатам розгляду якої вирішується доля господарської суперечки.

З повагою адвокатське об’єднання “Захист Права".

Як правило, після надходження справи даної категорії , суддею в першу чергу перевіряються підсудність справи, відповідність змісту позовної заяви ст. 119 ЦПК України та розмір сплаченого судового збору.

При поділі кожен учасник має право одержати в натурі ту частину спільного майна, яка відповідає його частці у спільному майні. З цього слідує, що необхідною умовою здійснення поділу є попереднє визначення часток за домовленістю співвласників або в судовому порядку. Якщо майно не може бути поділено між співвласниками у натурі пропорційно до розмірів їхніх часток, особа, яка отримала майно, вартість якого є меншою, ніж вартість частки у спільному майні, має право на компенсацію недоодержаного. Можлива і ситуація, при якій один або кілька з учасників спільної сумісної власності при поділі взагалі не отримують майно у натурі, а мають взамін цього право на грошову або іншу матеріальну компенсацію, розмір та форма якої визначається судом. Оскільки необхідною умовою поділу майна, яке є у спільній сумісній  власності, є попереднє визначення часток учасників у праві власності, при здійсненні поділу за ст. 372 ЦК України слід керуватися правилами, які регулюють поділ майна, що є у спільній частковій власності (ст. 367 ЦК України), а також виділ частки (див. коментар до ст. 364 ЦК), адже процедури виділу і поділу відбуваються на аналогічних засадах.

 5) присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у спільній власності допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України (ч. 4 ст. 71 СК України). Слід зауважити, що ЦК України таких випадків не передбачає. Більше того, у абзаці другому ч. 2 ст. 364 ЦК підкреслюється, що компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою;

Справу № 149/174/13-ц за позовом Р. до О. про поділ спільного нерухомого майна в натурі, яка надійшла в провадження судді Слободонюка М.В. 18 січня 2013 року ухвалою Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 19 лютого 2013 року також було закрито, у зв’язку з укладенням мирової угоди.

Справу № 149/3014/13-ц за позовом Н. до С про розподіл майна набутого в шлюбі, яка надійшла в провадження судді Войнаревича М.Г. 19 вересня 2013 року за заявою позивачки було залишено без розгляду.

 2) при проведенні поділу суд враховує не лише інтереси сторін спору — чоловіка та дружини — але й дітей (ч. 1 ст. 71 СК України);

Судова практика розгляду справ про поділ майна, що є об’єктом спільної сумісної власності та спільної часткової власності

Справу № 149/724/13-ц за позовом Г. до Л. про поділ спільного нерухомого майна в натурі, яка надійшла в провадження судді Клімика К.О. 01 березня 2013 року ухвалою суду від 29 березня 2013 року було закрито у зв’язку із укладенням мирової угоди за якою вирішено стягнути з Г. на користь Л. грошову компенсацію в сумі десять тисяч гривень, на день підписання даної мирової угоди, за свою частку у праві спільної часткової власності, яка становить 1/2 частини житлового будинку з відповідними господарськими будівлями, що знаходяться за адресою: Вінницька область Хмільницький район с. Жданівка вулиця Б. за № , від співвласника даного житлового будинку Г., передає у приватну власність Г. 1/2 частини вищезазначеного житлового будинку з господарськими спорудами, а також припинено право приватної власності Л., якому належала 1/2 частка даного житлового будинку з відповідними господарськими будівлями, визнано за Г. право власністі на 1/2 частку житлового будинку з відповідними господарським будівлями, що знаходяться за адресою: Вінницька область Хмільницький район с. Жданівка, вулиця Б. за № , що належала Л.

Також в справі за позовом Б. до С. про поділ майна набутого у шлюбі,яка надійшла до суду 11 лютого 2013 року, розглянута по суті 25 вересня 2013 року було винесено рішення за яким позовні вимоги Б.. задоволено частково.

Поділ майна між співвласниками є однією з підстав для припинення права спільної часткової власності. Поділ майна, яке перебуває у спільній частковій власності, потрібно відрізняти від виділу в натурі одному із співвласників належної йому частки із спільного майна. При поділі майно, що перебуває у спільній частковій власності, поділяється між усіма співвласниками, і правовідносини спільної часткової власності припиняються. Навпаки, при виділі частки правовідносини спільної часткової власності зберігаються, якщо тільки співвласників до здійснення виділу було не двоє. Ці відносини припиняються тільки щодо особи, частка якої виділяється, але зберігаються щодо інших учасників спільної власності, які не бажають реалізовувати право на виділення своїх часток із спільного майна. Таким чином, юридичним наслідком поділу майна завжди є припинення права спільної часткової власності між колишніми учасниками.

Особливості поділу спільного сумісного майна між подружжям визначені ст. 71 СК України. Зокрема, слід звернути увагу на наступні з них:

Головним значенням поділу майна, що є у спільній сумісній власності, є припинення правовідносин спільної сумісної власності між колишніми учасниками і припинення відносин спільної власності взагалі (ч. 3 ст. 372 ЦК).

В період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року до Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області надійшло 16 справ про поділ майна, що є об’єктом спільної сумісної власності та спільної часткової власності, з них:

При визначенні порядку і способу обчислення вартості частини майна товариства та частини прибутку, яку має право отримати учасник при виході (виключенні) з ТОВ (ТДВ), а також порядку і строків їх виплати господарські суди мають застосовувати відповідні положення установчих документів товариства.

— відповідні положення установчих документів порушують права чи охоронювані законом інтереси позивача.

При вирішенні спорів, пов’язаних із виходом учасника з товариства, господарські суди керуються тим, що відповідно до ЦК та Закону про господарські товариства учасник ТОВ чи ТДВ вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов’язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв’язку з цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв’язку. Положення установчих документів, які обмежують чи забороняють право на вихід учасника з товариства, є незаконними.

У випадку неврегульованості в установчих документах вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, що визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення). Розрахунок належної учаснику частини прибутку здійснюється на дату виходу (виключення) з товариства.

Статут не є одностороннім правочином, оскільки затверджується (змінюється) загальними зборами учасників (засновників, акціонерів), які не є ні суб’єктом права, ні органом, який здійснює представництво товариства. Не є статут і договором, тому що затверджується (змінюється) не за домовленістю всіх учасників (засновників, акціонерів) товариства, а більшістю голосів акціонерів чи простою більшістю голосів учасників товариства (статті 42, 59 Закону про господарські товариства).

Також суди не вправі вносити зміни до статуту товариства у зв’язку з тим, що це належить до виключної компетенції загальних зборів товариства (статті 41, 42, 59 Закону про господарські товариства). Підвідомчими судам є спори щодо недійсності внесених змін до установчих документів товариства або визнання недійсними рішень загальних зборів стосовно внесення змін до установчих документів.

Адвокат Огородник Олег Николаевич

У разі, якщо апеляційний загальний чи апеляційний адміністративний суд встановить, що судове рішення місцевого загального чи місцевого адміністративного суду ухвалене з порушенням правил підвідомчості (підсудності), а справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, відповідний апеляційний суд скасовує рішення місцевого суду та закриває провадження у справі.

До корпоративних належать спори за позовами учасників (засновників, акціонерів) господарського товариства, пов’язані з вимогами про визнання недійсними установчих документів господарського товариства та припинення юридичної особи у зв’язку з порушеннями вимог законодавства щодо порядку їх прийняття та затвердження.

У разі, якщо учасник не повністю вніс (не повністю оплатив) свій вклад до статутного капіталу товариства, йому виплачується дійсна вартість частки пропорційно внесеній (оплаченій) частині вкладу.

Під корпоративним управлінням розуміють систему, за допомогою якої спрямовують та контролюють діяльність товариства його учасники (інвестори).

У справах про визнання недійсним статуту відповідачем є господарське товариство, залучати до участі у справі всіх учасників (акціонерів) товариства немає необхідності. У справах щодо визнання недійсним установчого (засновницького) договору мають залучатися всі учасники (засновники) товариства як сторони договору.

Положення установчих документів господарських товариств, які не відповідають вимогам законодавства, не застосовуються.